Член-кореспондент НАМНУ, д.м.н., професор,
Заслужений діяч науки і техніки України
Ю.І. Караченцев

Сучасний світовий виклик, пов’язаний із кроновірусом COVID-19, захопив увагу усього людства, затьмаривши на певний час інші медичні, медико-соціальні проблеми, в тому числі ендокринні хвороби. Але відповідну статистику, яку має ВООЗ, вірус все ще  не може  змінити – це  трохи  більше  5,3 мільйонів хворих на COVID-19 проти майже 1/3 населення нашої планети, що мають ендокринні захворювання! На масштабність проблемі вказує й те, що за даними ВООЗ ендокринні захворювання за своєю розповсюдженістю займають третє місце в світі після серцево-судинних і онкологічних. А майже половина ендокринних хвороб – це патологія щитоподібної залози.

Увагу до тиреопатології визначає й започаткований з 2009 року Європейською тиреоїдною асоціацією Всесвітній день щитоподібної залози (World Thyroid Day), який щорічно відзначається 25 травня. В Україні, де майже 40% населення має виявлену або поки що приховану патологію щитоподібної залози, в цей день також згадують про проблему та роблять особливий наголос на її масштабі.

Перший на теренах колишнього СРСР ендокринологічний інститут, заснований в Харкові  у 1919 році (нині ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України), з першого дня своєї діяльності приділяє увагу тиреопатології: створено наукові школи, за 100 років  підготовлено тисячі висококваліфікованих спеціалістів , проліковано мільйони хворих. Але не тільки лікарськими перемогами пишаються вітчизняні ендокринологи – в стінах вказаного інституту у 60-ті роки був розроблений та впроваджений у фармпромисловість оригінальний вітчизняний препарат «Антиструмін», за допомогою якого в той час в країні було подолано йоддефіцит та його наслідки.

Великою та безжальною віхою для вітчизняної медицини, в тому числі і для тиреоідології, стала Чорнобильська катастрофа. На тоді МінЧорнобиль (зараз МНС України) стикнувся із валом захворюваності щитоподібної залози і вимушений був звернутися до харківського інституту із замовленням пошуку дієвих, патогенетично обгрунтованих заходів боротьби з патологією. В результаті – були розроблені оригінальні методи боротьби з аутоімунним тиреоідитом , деякі з яких і досі не мають прямих світових аналогів! В ті ж часи аналогічні замовлення були спрямовані і від США до столичного інституту ДУ «Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» – в межах цього міжнародного проекту співпраця відбувається й досі.

Високо оцінено консультативну допомогу нашої країни з приводу аварії на АЕС у 2011 році в м. Фукусімі – академік М.Д. Тронько був нагороджений Орденом Нагайї, що є вищою відзнакою Наукового медичного товариства Японії.

Кілька слів щодо лікування тиреопатології. На тепер існують два найбільш поширених метода – медикаментозний і хірургічний. Застосування радіойодтерапії (абляції) або «хірургії без ножа» находить прихильників переважно на американському континенті. І як що медикаментозний метод лікування вже має не так багато спірних або дискусійних аспектів, то хірургічне лікування й досі викликає багато запитань і має багато протиріч. Левова їх частка стосується проблем раку щитоподібної залози та вузлових її утворень. Який обсяг резекції при ракових ураженнях залози?, чи повинна обов’язково виконуватися шийна лімфодисекція?, чи є обов’язковою важка супресивна медикаментозна терапія після операції з приводу рака?, чи є оптимальною та виправданою активна хірургічна тактика при такій онконастороженій тиреопатології, як вузлові форми зоба в нашій постраждалій від Чорнобильської катастрофи країні?- такі і ще безліч аналогічних питань ставить перед клініцистами сучасна тиреоідологія. З часом, крок за кроком, і вони будуть вирішені.

Не зважаючи, що за останні майже півтора десятиліття жоден уряд України не оголосив науку, в тому числі медичну науку, державним пріоритетом, хронічний брак коштів та невпинне зниження престижу професій науковця, лікаря не зупинить польоту творчої думки наших фахівців, наших ендокринологів. На цій мажорній ноті й хотілося б завершити, а усім причетним до розв’язання проблемних питань стосовно Щитовидної Залози – творчих успіхів і відкриттів.

Член-кореспондент НАМН,                                       Ю.І. Караченцев

д.м.н., професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Tagged in: