Наявна пандемія COVID-19, викликана SARS-CoV-2, набула масштабів надзвичайного стану у галузі світової охорони здоров’я. Лікування хронічних запальних захворювань кишечнику (ХЗЗК) згідно стандартам, включає застосування препаратів 5-аміносаліцилової кислоти (5-АСК), кортикостероїдів, цитостатиків, а також біологічну терапію. Однак, ці методи лікування можуть ослабити імунну систему, що потенційно піддає пацієнтів з ХЗЗК підвищеному ризику інфекцій та інфекційних захворювань, включаючи COVID-19. Отже, пацієнти з ХЗЗК мають більший ризик розвитку COVID-19 та більш тяжкого клінічного перебігу, або навіть смерті, в порівнянні з населенням в цілому.

Більш того, низькі рівні вітаміну D, характерні для пацієнтів з ХЗЗК, можуть підвищувати ризик та тяжкість перебігу COVID-19. Це пояснюється тим, що вітамін D сприяє збільшенню рівня протизапальних цитокінів і знижує реплікацію вірусів, що у свою чергу, може знизити прозапальні цитокіни, які сприяють пошкодженню легень.

Незважаючи на відсутність доказів, що демонструють підвищену сприйнятливість до COVID-19, ліки, які використовуються в терапії ХЗЗК збільшують ризик інфекцій дихальних шляхів у різному ступені. Однак теоретично деякі імуносупресивні препарати можуть мати позитивні ефекти, з огляду на те, що причиною смерті при COVID-19 є цитокіновий шторм, який приводить до гострої дихальної недостатності.

Сульфасалазин і 5-аміносаліцилати

Препарати 5-АСК мають дуже слабку імуносупресивну активність. Немає повідомлень про те, що ці препарати пов’язані з підвищеним ризиком інфікування, а дослідження, які оцінюють профіль безпеки 5-АСК, не демонструють підвищений ризик серйозних або опортуністичних інфекцій

Лікування 5-АСК слід продовжувати, не турбуючись про підвищений ризик зараження або розвитку важкої форми COVID-19.

Якщо пацієнт знаходиться у контакті з хворим на COVID-19, або у нього розвивається COVID-19, лікування 5-АСК слід продовжити.

Кортикостероїди

Лікування кортикостероїдами (особливо преднізолоном в дозі ≥20 мг/добу або його еквівалент) пов’язане з підвищеним ризиком інфікування. Проте неясно, чи пов’язана терапія кортикостероїдами з підвищеним ризиком розвитком COVID-19 або її ускладнень. Дані щодо будесоніду, кортикостероїдів місцевої дії з низькою системною біодоступністю, демонструють, що ці препарати пов’язані зі значно меншою кількістю побічних ефектів у порівнянні з системними кортикостероїдами та їх побічні ефекти наближені до плацебо.

При можливості слід уникати застосування кортикостероїдів і розглянути можливість швидкого зниження дози та рекомендовано перейти на будесонід. Це необхідно зважити з урахуванням ризику загострення ХЗЗК.

Якщо пацієнт з ХЗЗК знаходиться в контакті з людиною з COVID-19 або у нього розвивається COVID-19, рекомендовано поступово знизити дозу кортикостероїдів, перевага надається застосуванню будесоніду, але з урахуванням тяжкості перебігу ХЗЗК та ризику розвитку загострення.

Імуномодулятори

Застосування тіопурину (азатіоприн і меркаптопурин) знижує імунну відповідь на віруси, що пов’язано з підвищеним ризиком опортуністичних інфекцій. Існує обмежена кількість доказів того, що вони підвищують ризик інфекцій респіраторної системи.

Треба зважити ризики та переваги, але більшість пацієнтів можуть продовжувати прийом стабільної дози. У пацієнтів в стадії стійкої ремісії, літніх пацієнтів та за наявності супутньої патології рекомендується припинити прийом тіопурину.

На період пандемії рекомендовано уникнути початок прийому тіопурину або збільшення дози, що дозволить пацієнтам уникнути потенційних побічних ефектів.

Якщо пацієнт знаходиться в контакті з людиною з COVID-19, необхідно розглянути можливість тимчасової відмови від прийому тіопурину на 2 тижні.

Якщо у пацієнта позитивний результат тесту на SARS-CoV-2 і / або у нього розвивається COVID-19, можливо рекомендувати тимчасове припинення прийому тіопурину до тих пір, поки пацієнт не позбудеться інфекції.

Біологічні методи лікування

При переході до біологічної терапії необхідно розглянуте можливість підшкірного введення, щоб обмежити контакти пацієнта з медичним закладом.

Вибірковий перехід від внутрішньовенних інфузій інфліксімабу до препаратів анті-TNF з підшкірним введенням не рекомендується, оскільки це може збільшити ризик рецидиву.

Якщо пацієнт знаходиться в контакті з людиною з COVID-19, необхідно розглянути можливість відмови від терапії анти-TNF протягом 2 тижнів.

Якщо у пацієнта позитивний результат тесту на SARS-CoV-2 і / або у нього розвивається COVID-19, необхідно розглянути можливість відмови від біопрепаратів до тих пір, поки пацієнт не позбудеться інфекції.

Інгбітори JAK (янус-кіназ)

Інгібітори JAK (тофацітініб і ін.) селективно впливають на внутрішньоклітинну сигнальну систему JAK / STAT, яка опосередковує дію багатьох цитокінів, що беруть участь в патогенезі неспецифічного виразкового коліту. На відміну від генно-інженерних біологічних препаратів, інгібітори янус-кіназ представляють собою низькомолекулярні синтетичні засоби, призначені для перорального прийому. Тофацітініб рекомендують призначати пацієнтам з важким і середньо-тяжким перебігом неспецифічного виразкового коліту. Інгібітори JAK можуть порушувати вірусний імунітет.

Рекомендовано використовувати найнижчу ефективну дозу для підтримання ремісії: по можливості 5 мг, замість 10 мг, два рази на день. Уникайте застосування тофацітініба під час пандемії, якщо немає інших альтернатив. Це дозволить пацієнтам уникнути можливих побічних ефектів і частого спостереження за патологією.

Якщо пацієнт знаходиться в контакті з людиною з COVID-19, необхідно розглянути можливість тимчасової відмови від прийому тофацітініба протягом 2 тижнів.

Якщо у пацієнта позитивний результат тесту на SARS-CoV-2 і / або у нього розвивається COVID-19, необхідно розглянути можливість відмови від прийому тофацітініба до тих пір, поки пацієнт не позбудеться інфекції.

Інформація надана ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України».